Коли щось забороняють – тонкощі стосунків

Posted on

Цього року я навчаюсь на 4-му курсі і вже відтепер почав організовуватись випускний. Оскільки цього дійства «повноцінно» у моєму житті ще не було, цей досвід мені видається цікавим і я подумала, що піду з групою на ту подію і погляну що воно таке і з чим його їдять.
Головними умовами з мого боку були більш-менш нормальний заклад (не якийсь гадюшник) і поміркована ціна. Дівчата з групи взялись за це питання і вже тепер відомо де прогнозовано цей випускний відбудеться. Оскільки обраний ними заклад відповідає моїм вимогам я вирішила, що таки піду.
Але тут-то почалось…  хлопці з моєї групи, які активно брали участь в дискусіях щодо випускного, узгоджували заклад і зі всім були згідні вже от тепер почали казати, що нікуди не підуть. Коли третій хлопака, який був сильним прихильником випускного заявив, що не піде, мені щось стало підозріло і я вирішила довідатись в чому річ. От тут-то я й дізналась…
Всі троє з ким я говорила надали мені пояснення.: «Дівчина не пускає». На моє не збагнення мені пояснили на кшталт: «Так і сказала, якщо кудись піду – кине мене. Тому я нікуди не йду.» Єдине слово, яке я могла сказати у відповідь «абсурд!». Далі було цікаве питання: «а що по-твоєму мені робити? Я із-за якогось випускного з дівчиною розійтись не хочу, що мені робити?». І тут я вкусила себе за язик, бо хотілось їм всім дати пораду: «женіть в шию таких дівчат!»
А тепер конструктивно.
Я завжди говорила, говорю і буду говорити – в стосунках двох людей найважливішою є ДОВІРА. ДО-ВІ-РА! Я не можу усвідомитись який сенс ліпити всі ці стосунки і старатись вгодити хтозна як, якщо врешті-решт ви одне-одному не довіряєте. До біса такі стосунки!
Навіщо всі ці перевірки переписок, відстежування що, де, коли і як, якщо людині попросту не довіряєш? Гадаю в такому випадку всі намагання бути разом і прожити життя прямісінько зводяться нанівець – чи може все життя отак не довіряти і перевіряти?
Значить шановні чоловіки, роз’яснюю: якщо ваша дівчина категорично не пускає вас на такі от «гулянки» варіанти два:
По-перше, вона Вас добре знає і здогадується, що Ви собі можете позволити «багато лишнього». Звідси відповідно запитання: навіщо вона Вас, такого гуляку терпить і навіщо Вам вона, якщо Ви такий гуляка.
По-друге: якщо підстав для сумнівів у Вашій репутації і вірності нема, але дівчина стверджує, що на таких гулянках в колі одногрупників ви її неодмінно зрадите мов «знаю я як там буває – нікуди ти підеш», то на Вашому місці я б засумнівалась у дівчині. Так, бо якщо вона вже аж так знає «як там буває» і так стверджує про зради, що там можуть трапитись, то я вважаю це достатнім сумнівом чи вона сама не здатна на зраду в даних умовах.
Загалом, це особиста справа кожної пари, але я таки сподіваюсь, що одногрупники дадуть собі раду зі своїми дівками і на випускний таки являться.
Стосунки мають будуватись на довірі, взаємоповазі і розумінні. Контролем, диктуванням і заборонами тут нічого не досягнеш, рано чи пізно воно все вилізе боком.
Свідомості вам. Бо якщо ви не свідомі індивідуально, то й у стосунках дров наламаєте.

10.02.2014

Не перестаю дивуватись людській поведінці,
Ольга Врублевська

Одна відповідь »

  1. Ги-ги… А на пари дівчата їх відпускають? А то: контингент той самий та й збігати в найближчий гастроном не проблема.

    А яка шикарна була б відмазка для викладачів:
    — Ти чому не був на попередній парі?
    — Мене дівчина не пускала

    або ще крутіше

    … в мене записка від дівчини.

    😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀

    Відповідь
    • На пари вочевидь пускають тому, що там нема випивки, музики і танців 🙂
      Але відмазка воістину була б шикарна 🙂

      Відповідь
  2. Тож який примітивний розум треба мати, щоб таке хлопцю казати. Та він в любий день може піти не на пари, а зайти в бордель, чи зайти до одногрупників на арендовану квартиру і викликати повій або можна якихось дівок з гуртожитка привести і з ними добре розважитись. В часи, коли я був студентом, то була поширена практика, думаю і зараз нічого не змінилось. А тут на якийсь випускний не пускають 😀 😀 😀
    Я під столом, як то кажуть!!! 😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀

    Відповідь
    • А мене більше дивує поведінка хлопця у цій ситуації.
      Чого б не поговорити спокійно і не вирішити проблем. а отак “іти на поводу” і одразу від усього відмовлятись?

      Відповідь
  3. Дівчина не пускає… Тьху, дитячий садок якийсь. Мине час, то й з хати не вийде, бо жінка не впускає….

    Відповідь
  4. Хоча, може це просто відмазка, а в хлопчиська грошей нема чи просто до дівчини якоїсь не рівно дихає…. Може й так бути.

    Відповідь
  5. Сповіщення: Якщо дівчина (жінка) ревнує…

  6. Про довіру все правильно. Головне – не втратити її, інакше все скінчено… Повернути довіру майже нереально… Принаймні в моєму випадку (ніколи не довірятиму людині, яка хоч раз збрехала).

    Відповідь
    • Та ну, а Ви самі не брешете? Ні разу? А точно?
      Аж закортіло Вам запропонувати до прочитання іще дві мої статті:
      Легковажна брехня як благородне спасіння – це деякі думки стосовно брехні;
      «Одне ціле», відсутність таємниць та сучасна дурість деяких пар – а це щодо “прозорості стосунків”, бо гадаю абсолютна прозорість сягає маразму.
      Цікаво було б прочитати Вашу думку з цього приводу.

      Відповідь
      • Колись я часто “недоговорював” або “трохи прибріхував”, аби не було зайвих скандалів чи т.п. Але з часом я навчився простої істини – навіть найменша брехня сіє сумніви, а сумніви то страшна штука…

        Зараз я дуже прямолінійний, і практично завжди кажу, що думаю, не залежно від можливих наслідків (образ наприклад, а на мене через це люди часто ображаються, багато краще буде чути солодку брехню, ніж гірку правду…).

        Інколи буває, що я брешу (видумую на ходу іншу правду), аби перевірити наскільки люди довірливі, чи просто “погонити” з когось. Але після цього я відразу кажу, що це я придумав, а правда “така-то і така-то”.

        Єдина моя брехня останнім часом – батькам… від того, якби вони знали правду, сильно переживали б (я про події в країні, не міг лишитись осторонь).
        Інші статті зараз прочитаю, прокоментую під ними вже). А ще викладачам в університеті можу не говорити, чому пару пропустив. Але я ж просто промовчу, але не казатиму брехні.

      • Я Вас розумію, щоправда притримуюсь не таких же самих принципів.
        Здебільшого стараюсь бути чесною, однак трапляється, що певних навіть не брехонь, а “побріхеньок” не уникнути…

  7. Ой… Я перепрошую… Може й не треба було цього писати, але прочитала, згадала описану нижче ситуацію і…
    Був у мене одногрупник. Навчався так собі, спустивши рукава, як то кажуть, але на пари сумлінно ходив, хоч і їздити йому далеко. І ось четвертий курс. Осінь. Щось став хлопчина через день приїжджати. Ну мало що там у людини. Але у другому семестрі ми його зовсім не бачили. Стали питати у хлопців, з якими він хоч якось спілкувався, що там таке, що людина не ходить. Може хворіє чи ще якісь труднощі. Та ні, кажуть, дівчину зустрів і весь час з нею проводить. Навчання платне, до речі, не таке вже й дешеве. Гроші платяться, студента немає. Ну думали, трохи погуляє із нею та за розум знову візьметься. Аж ні. Час іде, його немає й немає. Вже викладачі активно цікавляться, із деканату приходять питають. А що ми можемо сказати, коли з усіх соцмереж хлоп’я видалилось і з групи ні з ким не спілкується?
    Не буду гуму тягнути, ось фінал. Вже в нас сесія йде, ми собі іспити складаємо. Сидимо на перерві і бах – двері відчиняються, входить наш герой-коханець. Здивувались всі неабияк, але то був тільки початок. Дівчина його приїхала з ним. Ми тоді всі були у шоці. Варто було лишень при ній комусь запитати у хлопця як його життя і що з ним було, може допомога потрібна – ця людська істота скажено кидалась на всіх. До хлопців, звісно, не лізла, але дівчат поколотила не одну. Потім кудись свого вивела і дико матюкала, кричала на нього. А він стоїть собі і ніяк не реагує, ніби так і треба. Спілкуватись із нами до того – це теж вона йому заборонила. Ще перед початком навчального року телефонувала одній із наших одногрупниць із якимись тупими ревнощами, теж щось там сварилась із нею. Хоча скільки навчались, ніхто із дівчат нашої групи не проявляв до цього студента такого інтересу, аби ревнувати його.
    До чого я це все? А до того, що ніяк не можу зрозуміти, навіщо це все їм обом треба, для чого люди, не тільки вони, ламають життя собі й іншому. Це ж не стосунки, коханням тут і не пахне. Він принижується, вона до нього ставиться як до власності. Не розумію такого і все тут. А з її поведінки сказати що всі були шоковані – нічого не сказати. Мені навіть здалось, що дівчинка трохи не сповна розуму. А може ще які причини для такої агресії є, але це точно ознака нездоров’я. До держіспитів цього одногрупника як виняток допустили, але було сказано: не факт, що він отримає диплом. Навіть із такої точки зору, для чого так занапастити собі життя? Питання, мабуть, риторичне…

    Відповідь
    • Мда, прочитала вашу оповідь і просто в шоці від дурості людей, інакше і не скажеш.
      Що дивно – хлопець же реально занапастив собі життя, протратив купу грошей (і то ще й певно не своїх, а батьківських).
      Але на жаль питання дійсно риторичні, бо нам на них відповіді не дати.
      Тепер, коли мій випускний минув, можу сказати: двох, із трьох зазначених таки не було – дівка не пустила. Один був, але мусив скромно поводитись, телефонно звітувати і… до 12 поїхати додому! Отакі справи.
      Річ в тім, що коли нема довіри кохання – не кохання, що б там не казали. Просто морочать одне-одному голову…

      Відповідь
      • От жахіття… В першу мить таких шкода, а потім приходить думка: а чого жаліти, коли самі такий вибір зробили. Просто сумно.
        А що з нашим хлопчиною буде, дізнаємось буквально за кілька днів із того, чи отримає він диплом разом із нами. От кого тут дійсно можна пожаліти, то це батьків, от точно. І не лише його батьків, але то вже інша історія.

      • Мені дуже подобається вислів “бачили очі що купували – тепер дивіться аж повилазьте” – ніхто ж нікого не заставляв – самі зробили свій вибір…

      • І то правда. Якщо вистачить розуму чи може якоїсь мудрості припинити це – можна буде порадіти. Ну а як ні… Це їх вибір.

Залишити коментар

Дамітріанство

Комунікації, самоорганізація, хибна свідомість

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Польська мова і культура, навчання, подорожі і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Костянтин Москалець

Ви можете надати допомогу автору. Картка Приватбанку: 5457 0822 2783 3246 monobank: 5375 4141 2402 7078 Дякую від усього серця! Костянтин Москалець.

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою